„І спитав Його один із начальствуючих: Учителю доброго! що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?“ (Луки 18,18). Це найважливіше питання, яке тільки можна собі поставити: „Що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?“
«Якщо хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. Каже Йому: Які?“ (Матв.19,17-18). У відповідь на це Ісус згадав низку заповідей. „Юнак каже Йому: Все це зберіг я від юності моєї, чого ще не вистачає мені?“ (Мат.19,20). І тоді Ісус сказав, чого не вистачало.
„Він знав, що юнак був щирий, коли стверджував: „Все зберіг я від моєї юності” (ЖВ,519). Отже, може бути і так, що ти щирий, але, незважаючи на це, все ж таки перебуваєш на неправильному шляху. Тому так важливо вивчати план спасіння, щоб бути впевненим, що ти справді на вірному шляху до неба.
„Уявлення про закон було поверховим і суто зовнішнім“ (НуХ,391). Багатий юнак не крав, не чинив перелюб і чисто зовні дотримувався закону. А як було з внутрішнім законом серця? Чи мав він там гнів, заздрість, суперечку, пристрасті? Ми цього не знаємо. Але ми знаємо, що він мав один недолік – егоїзм. Яку ж заповідь порушував він? “Не побажай!” Всі свої гроші він хотів залишити собі і не хотів ділитися з бідними. Ісус потрапив у саму точку.
Чи потраплять егоїстичні люди на небо?
Ні! Нам сказано, що на небі не буде жодного егоїзму. Егоїзм може проявлятися по-різному. На суді він стоятиме у списку гріхів нагорі. Внизу будуть інші гріхи, оскільки всі вони є наслідком егоїзму.Ми бажаємо ходити своїми власними шляхами, хочемо слідувати своїм почуттям, своїм бажанням, своїм цілям.
„Христос читав у серці начальника. Тому бракувало лише одного, але це було життєво важливо. Йому необхідно було навернути своє серце до Бога… Щоб прийняти Божу любов, він повинен був відмовитися від всепоглинаючої любові до самого себе” (ЖВ, 519). Він мав лише людську любов, а вона може бути дуже егоїстичною. Йому потрібна була Божа любов у серці, яка б керувала ним, як каже Біблія (2Кор.5,14). Коли ж багатий юнак зрозумів і усвідомив, що від нього вимагається, він залишив Ісуса. Він не був готовий іти цим шляхом. Як це сумно! Ісус подивився, як він іде геть, і дуже засмутився цим. Однак Він не побіг слідом за ним і не сказав: „Йдемо, юначе, ти можеш потрапити на небо і так, навіть якщо ти егоїстичний“, але дозволив йому піти.
А як справи з нами? Бачите, як легко бути егоїстичним. Потрібно дослідити самих себе: чи керує нами Божа любов?
Визнай та залиш свої гріхи
„Той, хто приховує свої злочини, не матиме успіху; а хто зізнається і залишає їх, той помилується» (Прип.28,13).
Ти маєш зізнатися у своїх гріхах і залишити їх. Це означає, що ти перестанеш сердитись на інших. Ти можеш сказати Ісусу: „Господи, я відмовляюся користуватися своєю низовинною натурою, щоб йти власним шляхом“. Зазвичай, люди використовують цей шлях для виконання своєї волі, однак потрібно померти для свого „я“. Відмовся від цього! „Христос може врятувати всякого, навіть найбезнадійнішого, хто приходить до Нього з вірою.І якщо Йому дозволять, Він очистить кожного від усякої скверни гріха“ (7БК, 931). Якщо, наприклад, ми говоримо: „Я не перестану сердитись на тебе і не можу простити тебе, бо ти мене образив“, тоді Бог не зможе очистити нас. Потрібно залишити таку поведінку, хоч би скільки зла завдавали тобі інші. Перестань плекати в собі озлобленість і передай усе Ісусові.
Я теж була сердита на свого чоловіка, але пішла до нього і зізналася: „Я сердилася на тебе через твоє поводження з дітьми“. Мій чоловік завжди ставився до мене добре, і з цим у нас не було проблем, але з нашими дітьми він поводився егоїстично. Тому в мене в серці гніздилась гіркота, адже матері це завдає болю. Але я мала визнати свою провину і попросити у чоловіка прощення. Я прийшла до Господа і молилася: „Господи, ось моя гіркота! Забери її!“ Він одразу ж зробив це. Тепер я почала ставитися до свого чоловіка по-новому.
Ісус каже, що вилучить твої гріхи, якщо віддаси їх Йому. «Він, якщо вони Йому дозволять, очистить їх від усякої скверни гріха. Якщо ж вони міцно тримаються за свої гріхи, то їм неможливо буде врятуватися, тому що праведність Христа не покриває жодних нерозкаяних гріхів» (7БК, 931). Ісус ніколи не покриє гріхів, у яких не покаялися. Він не визнає тебе правим, тоді як ти не правий. Він не бреше, але каже правду. Він обіцяв нам: «Якщо визнаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди» (1Ів.1,9). „Ми не можемо зі світом у душі зустрічатися з Христом, якщо існує гріх, у якому ми не покаялися, не зізналися і не залишили його“ (R&H, 17.3.1891). Якщо ти знаєш цей гріх, але не бажаєш залишити його, як же тоді зможеш увійти в Небо? Ти все ще перебуваєш у протиборстві з Богом, бо не хочеш розлучитися зі своїми гріхами, хоч і знаєш, що маєш віддати їх Йому. Біблія каже: „Бо непокора є такий же гріх, що чаклунство, і опір те саме, що ідолопоклонство“ (1Цар.15,23). Чому? Тому що тоді ти сам собі бог і не підкоряєшся Богові, а, попри переконання, йдеш своїм шляхом. Ісус волає до тебе, але ти не підкоряєшся Йому. Хто може потрапити таким на Небо? Гріх відновився б тоді.
„Є багато хто, які намагаються провести реформу за допомогою виправлення тієї чи іншої поганої звички, і вони сподіваються таким чином стати християнами, але починають із неправильного кроку. Наша перша робота має бути зроблена над серцем“ (НуХ, 96-97).Віддай своє серце Ісусу.
Віддай своє серце разом із його гріхами Ісусу! Це може статися зараз! Сьогодні – день порятунку! Для цього не потрібні роки. Але це може тривати довго, перш за все, тоді, коли ти не знаєш, що це таке. Однак Ісус допоможе тобі зрозуміти.
„Віддай серце твоє мені!“ (Прип.23,26)
„Від нас очікується повна віддача Богу, щоб відбулася така зміна, при якій у нас могла б бути відновлена схожість із Ним“ (Шлях до Христа, 5гл.)
Він не приймає половини серця, а також його третини! Якщо ти віддаєш Богові навіть три чверті свого серця, то як же Він тоді може дати тобі натомість нове? Тоді Він не зможе цього вдіяти! Лише коли ти віддаси Йому все твоє серце, Він зможе зробити це для тебе! „Наша самовіддача Йому має бути повною. Бог не прийме жодної нерішучості, ніякої розділеної жертви та ніякого ідола. Всім необхідно померти для свого „я“ та для світу“ (Our High Calling, 308).
Бог є любов. Він хоче врятувати нас, але Він не зможе цього зробити, якщо ми повністю не віддамося Йому. Інакше ми й на небі побажали б йти своїми власними шляхами, а цього Він не може дозволити, тому що тоді наше не померло „я“ привело б знову до гріха. Тільки коли ми підкоримося Богу і дозволимо Йому керувати нами, гріх не зможе більше виникнути. Тільки тоді Бог зможе нам довіряти. На Небі не буде спокус, які оточують нас тут. Однак подумай про те, що і там ми завжди матимемо вільну волю. Біблія в Євангелії від Луки 14,33 каже: “Так кожен із вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем”. Це слова Ісуса.Він кличе тебе, любить тебе, піклується про тебе. Він намагається привести тебе до повної віддачі Йому – і так рік у рік. Але якщо ти ніколи повністю не передаси себе Йому, то все одно, хоч би як сильно Він тебе любив, Він не зможе тебе врятувати.
«Бог не буде перебувати в розділеному серці або правити, перебуваючи на розділеному престолі» (щоб пізнати Його, 63).
Ми належимо або Богові, або сатані. Бог не ділитиме твоє серце з сатаною, тому що гріх і Ісус не можуть бути разом.
“Упокоріться перед Богом і з усією щирістю постарайтеся очистити храм своєї душі від скверни, що накопичилася там: від усякої заздрості, ревнощів, підозри, критики, осуду” (5Т, 163). Скажіть: „Господи, ось тут все погане, я не хочу більше це мати!“ Тоді Бог зможе діяти, очистити тебе та змінити твоє серце.
Він простить тебе, очистить, оновить і зробить вільним для освяченого життя. У 1 Івана 1,7 читаємо: „Кров Ісуса Христа … очищає нас від усякого гріха“. При цьому кроці ми досягаємо підніжжя хреста та входимо до Святилища. Ми розкаялися і передали свої серця Ісусу, приходимо і падаємо ниць до Його ніг. Тоді ми очищаємось Його Кров’ю та омиваємось водою. Коли це відбувається, ми входимо до Святого, де у нашому розпорядженні знаходиться вся Божа сила.
Він кличе тебе, любить тебе, піклується про тебе. Він намагається привести тебе до повної віддачі Йому – і так рік у рік. Але якщо ти ніколи повністю не передаси себе Йому, то все одно, хоч би як сильно Він тебе любив, Він не зможе тебе врятувати.
Насамперед ти боровся за себе сам. Тепер же в тобі перебуває сила Святого Духа, бо ти пов’язаний із Лозою. Ісус є Коренем, а ти – малою гілкою Лози. Коли ти передаєш себе Ісусу, Він прищеплює тебе до Лози і дозволяє Святому Духу надходити в цю малу гілку. Тоді ти зможеш приносити плоди Святого Духа.
Зупинимося докладніше на тому, що відбувається у дворі Святилища: „Коли воїн пронизав списом бік Ісуса, що висів на хресті, з рани витекли двома струменями кров та вода. Кров повинна була обмити гріхи тих, хто віруватиме в Його ім’я, а вода символізувала живу воду, яка витікає від Ісуса і дає життя віруючому в Нього” (РП, 209).
Ця робота відбувається при виправданні, коли Бог омиває тебе і робить праведним. Тоді Він дає тобі напуття: „Йди і надалі не гріши” (Ів. 8,11).Але якщо ти згрішиш, ти все ще зможеш бути прощений, бо Бог кличе: “Повернися до Мене!” Він такий милосердний!
Але в гріху ти не зможеш бути врятованим. У Біблії написано, що ми виправдовуємось Його Кров’ю і омиваємось лазнею відродження.
З 1Івана 1,7 ми вже дізналися, що Його Кров очищає нас від усякого гріха. Тепер прочитаємо, що відбувається через воду, причому ми зараз не маємо на увазі водне хрещення. Коли Ісус каже, що тобі треба народитися від води і Духа (див. Івана 3,5), Він має на увазі під цим воду життя. Вода для хрещення лише символічно є те, що ти помер для свого „я“ і почав нове життя – це все відбулося вже до хрещення.
„Він врятував нас не за справами праведності, які б ми створили, а за Своєю милістю, лазнею відродження і оновлення Святим Духом, Якого вилив на нас рясно через Ісуса Христа, Спасителя нашого, щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за надіянням стали спадкоємцями вічної. життя“ (Титу 3,5-7).
Таким шляхом ми рятуємось. Це виправдання: ти не тільки оголошуєшся праведним, але Бог робить тебе також праведним через те, що бере твої гріхи, очищає тебе від усього, дає тобі нове серце, омиває тебе і робить новим творінням.
Вір і прийми це
Вір і визнай це. Хіба це важко? Хіба важко повірити, що Ісус може забрати у тебе гріхи і дати тобі нове серце?
Читаємо таку цитату: „Ісус бажає, щоб ми прийшли до Нього такими, якими є: з усіма своїми гріхами та немічами. Ми можемо прийти до Нього зі своїми слабкостями, порочністю, нерозумністю і впасти до Його ніг у каятті. З великої милості Своєї Він поставить нас в обійми Своєї любові, перев’яже наші рани, очистить нас від усякої нечистоти. Саме тут багато хто зазнає невдачі. Вони не вірять, що Ісус прощає їх особисто” (Шлях до Христа, 10 гл.). Вони не вірять, що Він може це зробити, і тому залишаються у своїх гріхах, оскільки це може статися лише через віру (див. Матв. 9,29). Якщо ти не віриш, Він не зможе цього зробити.
“З усіх століть і з кожної національності” – під цим мається на увазі кожна країна – “Божими обранцями є всі ті, хто вірить, що Ісус може звільнити їх від гріха персонально – і Він їх справді звільняє” (R&H, 1.8.1893).
Чому? Тому що Бог може зробити все необхідне, щоб приготувати нас для Неба. „Як сумно, що більшість тих, хто називає себе Божим народом, не має віри в Ісуса як особистого Спасителя кожного“ (R&H,1.8.1893). Я зустрічаю таких людей, які борються зі своїми гріхами, тягне важкий тягар вини та гіркоти і намагаються бути християнами. Як це сумно! Дуже багато хто з нас або не має віри в те, що Христос може забрати наші гріхи, або ж зовсім не хоче, щоб Він їх забрав.
Вони хочуть зберігати у себе право засуджувати гріхи інших людей.Чи відчував ти таке почуття? Звичайно ж да. Якщо хтось тебе образив, тобі хочеться бути на нього сердитим.
Але ми повинні привчати себе до дисципліни, щоб жити так, як жив Ісус. Як тільки хтось поранив Його – а це траплялося постійно – Він прощав їм і таким чином зберігав Свій дух у світі. Він не впускав у Себе гіркоту. Він просто казав: „Отче! вибач їм, бо не знають, що роблять“.
Також і ми можемо зробити це своїм досвідом і одразу прощати тим, хто нас ображає. Коли люди ранять тебе, коли твої діти неслухняні, тоді вони потребують допомоги та молитви. Їм не потрібний ні гнів, ні суперечка, але дисципліна, а точніше, дисципліна з любов’ю – це щось зовсім інше. Нам треба вчитися жити християнським життям. Але перш ніж ми зможемо це зробити, ми маємо віддати себе Богові. „Все можливо віруючому“ (Марка 9,23).
Чи пам’ятаєте ви, як ізраїльтян жалили змії? „Зроби собі змія та вистав його на прапор“ (Чис.21,8). Змій є символом Ісуса, коли Він стає гріхом за нас. Вір Йому, вір, що Він може взяти твої гріхи – Він уже поніс їх на хресті. Він знав твої гріхи і знімає їх із тебе. Він узяв їх на Себе і відчував їхній тягар. Тепер ти маєш зробити один крок і повірити, що Ісус забрав твої гріхи. Віддай їх Йому, Ісус надає тобі вибір. У той момент, коли ізраїльтяни приймали це з вірою, вони відразу ж зцілювалися.
Але чи всі вони повірили цьому? О ні. Ізраїльтяни лежали при смерті, їх жалили змії, бо вони ремствували, і вони вмирали. Коли ти грішаєш, відбувається те саме, оскільки душа грішить помре. Лише тоді, коли ми прийдемо до Христа, ми житимемо. Деякі з вмираючих бачили тих ужалених, які мали віру і одразу ставали здоровими та повними життя. Але, незважаючи на це, мало хто зцілювався, оскільки не хотів вірити. Все, що їм потрібно було зробити, – це подивитися вгору та жити.
„Не чекай, поки ти відчуєш себе здоровим. Повір Його словам, і вони здійсняться. Підкори свою волю Христові. Служи Йому і роби за Його словом, і ти здобудеш силу. Хоч би якою була порок, якою б не була пристрасть, яка обплутала душу і тіло, Христос може і хоче звільнити людину. Він дасть життя душі “мертвою в гріхах” (ЖВ, 202-203).
„Христос прийшов, щоб розтрощити рабські ланцюги душі“ (ЖВ, 464-466). Багато хто з нас намагався самотужки розбити ці пута. Ті, хто приймає хрещення в адвентистській церкві, зазвичай кажуть, що необхідно відмовитися від випивки, куріння та інших поганих звичок, замість того, щоб навчити їх, як віддати Ісусу своє серце. Навчіть людей, як вони можуть віддати своє серце Богові, тоді вони матимуть також силу протистояти цим спокусам. Ісус звільнить їх, і багато хто через свій досвід зможе засвідчити іншим.
З усіма поганими звичками, які я щойно назвала, у мене не було жодних проблем, але моїм гріхом була гіркота. Однак Ісус змінив моє серце, тому що я більше не хотіла мати цю гіркоту.
Але якщо ти ще не готовий до цього, тоді проводи у спілкуванні з Ісусом більше часу. Насамперед читай про Його розп’яття і про те, як Він поніс твої гріхи і пройшов через усі страждання, бо був носієм твоїх гріхів. Дозволь Йому розтрощити твоє серце. Тоді тобі буде легко віддати себе Йому.
„Коли Дух Божий опановує серце, Він перетворює життя. Зникають гріховні помисли, людина перестає робити злі вчинки, і там, де панували гнівливість, заздрість і розбрат, запановують любов, смирення та мир. Смуток змінюється на радість, обличчя людини просвітлюється, відбиваючи небесне світло. Ніхто не відчуває дотику тієї руки, яка знімає тягарі, і ніхто не бачить світло, що сходить з небесних чертогів. Благословення даються у тому випадку, якщо душа вірою підкоряється Богу“ (ЖВ, 172-173).
Нехай Господь допоможе кожному з нас здобути цей досвід і стати справжнім християнином! У цій цитаті йдеться про те, що ніхто не бачить, як Бог приймає його. Але чи знаєте ви, що коли розбійник на хресті віддав себе Ісусу, Небо відкрилося і він зміг побачити своє прийняття. Хіба Бог не чудесний? Він знав, що цей злодій, розбійник на хресті після смерті Ісуса буде страшенно спокушений, бо, крім нього, ніхто не вірив у Ісуса як Спасителя. І все-таки він не залишив своєї віри. Бог не допустить, щоб і ми були спокушені понад наші сили (див. 1Кор.10,13). Давайте ж завжди довірятимемо Йому!